Мельник Олена Анатоліївна

Як без скрипки немає музики, без фарби і пензлика - живопису, так без живого, трепетного слова немає школи, педагога. Слово - це ніби місток, через який наука переходить у мистецтво.

 Вчитель  української мови та літератури
Девізом вчителя є слова В.О.Сухомлинського, який наголошував, що в руках педагога слово - такий же могутній засіб впливу, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках художника...Як без скрипки немає музики, без фарби і пензлика - живопису, так без живого, трепетного слова немає школи, педагога. Слово - це ніби місток, через який наука переходить у мистецтво.Тому дуже важливо, щоб слово звучало схвильовано, переконливо.

 У процесі формування світогляду молодого покоління, розвитку творчого потенціалу важлива роль відводиться саме вчителю-словеснику. Бо він володіє наймогутнішим засобом впливу на емоційну, інтелектуальну та духовну сферу людську - живим словом.
Щоб навчити учнів вільно і красиво спілкуватися рідною мовою, недостатньо лише письмових вправ. Я намагаюся включати на кожному уроці української мови такі форми, які передбачають живе спілкування учителя з учнями - діалоги, монологи, стислі та розгорнуті відповіді на питання, складання творів-мініатюр.

Ціль своєї педагогічної діяльності вбачаю не лише у накопиченні учнями певної суми знань, а й у прищепленні загальнолюдських цінностей.

Відродження національної культури неможливе без системи знань  про український народ, особливості його побуту й трудову діяльність. Рідна мова, історія, краєзнавство та етнографія, народна педагогіка, народні та національні символи – все це включає в містке поняття «народознавство». Багата й різноманітна творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, що їх Т.Г.Шевченко називав славою України, барвисті коломийки та ліричні хороводи… Із вікових глибин зринає перед нами фантастичний світ казок; відгомін далеких подій вчувається в легендах і переказах; веселять, а часом і гостро дошкуляють народні усмішки та анекдоти. Тож недарма фольклорний жанр вивчається в школі протягом усіх років навчання. 

Отже, сприяючи відродженню народознавчих традицій при вивченні української мови, працюю над проблемою «Використання елементів народознавства на уроках української мови та літератури».

На уроках використовую всі наявні можливсості для формування духовних цілісних орієнтацій, культурно-пізнавальних інтересів, естетичного смаку, що в кінцевому результаті сприяє перетворенню духовних цінностей, закарбованих у літературних творах в індивідуальний досвід ліцеїстів.
«НАЙТЯЖЧА КАРА ЗВАЛАСЯ ЖИТТЯМ...»
(Урок української літератури з елементами народознавства)
Роман у віршах «Маруся Чурай»
Історична основа твору, його сюжетна канва
Образ Марусі Чурай

Мета:   формувати навички та уміння аналізу роману у віршах, розкрити характери героїв, розглянути низку проблем роману;
розвивати вміння ліцеїстів правильно і грамотно відповідати на складні запитання, розвивати акторські здібності ліцеїстів;
виховувати у ліцеїстів повагу до минулого та гордість за свій народ, формувати високі моральні якості на прикладі героїв роману.
Обладнання: портрет письменниці (намальований ліцеїсткою), її твори, мультимедійне обладнання, виготовлена ромашка, вишитий рушник,ваза з квітами, одяг для судді, лист для посланця, тлумачні словники.
Випереджувальні завдання: підготувати усне малювання героїв, підібрати цитати до образів, передати психологічний стан героїв, інсценізація уривків твору.
                                                                                                                                                                                                    Красива я була, правда?

            Схожа на свою матір.
                                                                                                                                                                                                    Смілива я була, правда?

                                                                                                                                                                                                  Схожа на свого батька.
                                                                                                                                                                                                  Співуча я була, правда?
                                                                                                                                                                                             Схожа на свій народ.                                                                                                                                                                                                                         Л.Костенко

Хід уроку
I.    Організаційний момент
Оголошення теми, мети та завдань уроку
Ключове запитання-уроку :
Маруся Чурай - це історія чи легенда?
II.  Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя
Кожен з вас коли бачив польову ромашку, відривав листочки, промовляючи при цьому: кохає чи не кокає, так робила і Маруся Чурай. Сьогоднішнє завдання полягає в тому, щоб, відірвавши листочок, дати відповідь на запитання «так» чи «ні»? (ліцеїсти по черзі відривають листочки в ромашці і зачитують запитання, на які повинні відразу дати відповіді)

Бесіда з учнями
Гра «Ромашка» (запитання та відповіді)
          1. Чи вірним є твердження, що Ліні Костенко виповниться 80 років? Коли саме?

  2. Чи вірно те, що «Маруся Чурай» Ліни Костенко прийшла до читача у 1879 році?

              3. Чи вірно те, що Маруся Чурай на суді не промовила жодного слова?

               4. Чи вірно те, що роман складається з 10 розділів?

      5. Чи вірно те, що Іван Іскра їздив у Білу Церкву до Богдана Хмельницького  по дозвіл скасувати смертну кару Марусі Чурай?

              6. Чи вірно те, що Маруся була відьмою як свідчили свідки на суді?

               7. Чи вірно те, що Маруся навмисне отруїла Гриця?

            8. Чи вірно те, що після смерті батька Маруся розпочала складати пісні?

         9. Чи вірно те, що Маруся хотіла втопитися у Ворсклі?

 10. Чи вірно те, що Грицько врятував Марусю, щоб та не втопилася?

                     11. Чи вірно те, що Грицько благав Марусю простити його?  

                12. Чи вірно те, що Маруся простила Грицькові зраду?

      13. Чи вірно те, що Бобренчиха хотіла в невістки Марусю?    

    14. Чи вірно те, що мати Марусі померла згодом після суду?

             15. Чи правда те, що Марусині пісні співала майже вся Україна?

                            16. Чи вірно те, що батька Марусі звали Гордієм?

               17. Чи вірно те, що ІХ розділ називається «Весна, і смерть, і світле воскресіння»?

«Прийом приверни увагу»

Учитель зачитує легенду

Легенда про людські  долі

Кажуть, що колись давним-давно Бог роздавав долі усім народам. Кому дісталась добра, кому зла, але всі розійшлися не з порожніми руками. І коли вже нікого не залишилось, Бог десь у куточку побачив молоду дівчину. Була вона справжня красуня: струнка, чорнобрива, через плече перекинута пишна коса, убрана різнокольоровими стрічками, але зодягнена дівчина була бідно та ще й боса. Бог поглянув на її смутне лице, заплакані карі очі і спитав: «Хто ти, дівчино, і чому плачеш?» «Звати мене Україна, а плачу я тому, що запізнилася прийти сюди разом з усіма і мені не дісталося долі», - відповіла, схлипуючи, красуня. Жаль Богу стало України, і дав він їй замість долі пісню. От, мабуть, з тих пір у народі і кажуть: « Хто багато співає, той долі не має».

Запитання до легенди

Слово вчителя

1. Ви прослухали легенду, скажіть будь ласка кому з головних героїв роману у віршах Бог не дав долі, а дав пісню?

2. Що Вам відомо про цю напівлегендарну дівчину?(дослідження фольклорної основи)

Пісня для нашого народу - це його доля, його історія, його живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість і смуток, чаруючи людську душу.

                                                         Випереджальне завдання 

Захист проектної роботи (ліцеїстка презентує роботу у вигляді книги про долю Марусі Чурай) 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу 

                                                          Слово вчителя 

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» писався Ліною Костенко в роки її вимушеного мовчання.

Цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр - роман у віршах. Виконаємо словникову роботу. 

Словникова робота (один з ліцеїстів за тлумачним словником дає визначення роману у віршах). 

     Роман у віршах - одна з найскладніших літературних форм, суть якої полягає в тому, що у великом

художньому полотні епічний спосіб зображення життя показаний через систему подій і розгорнутий сюжет, через змалювання сформованих характерів поєднується з глибоким ліризмом - віршованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.

                                                                          Слово вчителя

1979 рік - щасливий рік для України : до читача прийшла «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Форма роману у віршах дала поетесі можливість показати широке тло української дійсності XVII ст. і глибоко розкрити своє ставлення до зображуваного. Читаючи твір, ми проймаємось атмосферою того часу, перебуваємо в Україні періоду Хмельниччини.

Ми-актори-аматори (проба акторської майстерності) 

Інсценізація уривку з роману

«Маруся Чурай» 

                                                                        Слово вчителя 

Кожного дня кожен з нас виконує певну роль. Вдома ви – сини і дочки, братики, сестрички, під час навчання – учні, інколи - слухняні, інколи – ні; після уроків - ви спортсмени. Так само і я: під час уроку вчитель – інколи добрий (коли ви виконали домашнє завдання),а інколи не дуже, а у дома – моя роль мами. На даному уроці я пропоную Вам поринути у ті далекі часи, у місто Полтаву. 

ЯКБИ ЗНАЙШЛАСЬ НЕОПАЛИМА КНИГА 

Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. 

Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою. 

Плавились бані дерев'яних церков.

Вітер був сильний. 

Полум'я гуготіло.

І довго ще літав над руїнами магістрату 

    легенький попіл спалених паперів - 

всіх отих книг міських Полтавських, 

де були записи поточних судових справ.

Може, там була і справа Марусі Чурай?

Може, тому і не дійшло до нас жодних

свідчень          про неї,

що книги міські Полтавські «през войну,

под час рабованя города,

огнем спалени»?

А що, якби знайшлася хоч одна, -

в монастирі десь або на горищі?

Якби вціліла в тому пожарищі –

неопалима - наче купина?

Суддя

Встати, суд іде! (всі встають)

Суд оголошено відкритим.

Сьогодні ми розглядаємо справу

у вбивстві Григорія Бобренка.

Маруся Чурай звинувачується у злочині

до слова запрошується свідок Бобренчиха

Бобренчиха

Маруся, забувши страх Божий,

отруїла сина мого Григорія.

І втеди син мій Григорій наглою смертю вмер.

Суддя

Коли, чого і для якой причини

таке незбожне діло учинила!

Ну що,  мовчиш? Мовчи.

Свідок з громади

Вона ж свій злочин визнала прилюдно!

Бо, як до Гриця, мертвого, припала,

казала все - як зілля те копала,

як полоскала, як його варила і

як уранці Гриця отруїла.

Вона ж співала, наче голосила,

на себе кари Божої просила.

Співала так, як лиш вона уміла!

А потім враз - неначе заніміла.

Суддя

Убивницю ж, Марусю, до росправи

скріпить в'язанням города Полтави.

Бо то не є ще доказ остаточний,

якщо підсудна визнала сама.

Свідок Фесько

Цю дівчину разів, мабуть, із вісім

коло млина вночі я спостеріг.

Над Ворсклою з небіжчиком стояла.

А якось бачу - щось майнуло з греблі.

Шубовснуло - аж зойкнула вода.

А я ж туди і ніг не дотереблю.

Ну, думаю, втопилась, от біда.

То добре, що Іван тут нагодився

та витяг із води напівживу.

Суддя

Усе це прикро, справді,

і ті млини, і втоплений шуряк.

Але ж ми іншу розглядаєм справу

не як топилась, а труїла як.

 

Свідок Фесько

То я ж не бачив, як вона труїла.

 А як топилась, - бачив. То й кажу.

Свідок Горбань

Козак Бобренко, на ім'я Григорій,

котора зараз у такому горі,

що не схилить не можна голови, -

Отож нагледів дівку, собі рівну,

дізнавши, певно, що і він їй люб,

Грицько посватав Галю Вишняківну,

повзявши намір брати з нею шлюб.

Чурай Маруся, що його любила,

любила, справді, вірно і давно,

тоді його із ревнощів убила,

підсипавши отруту у вино.

Чи це свідомо, чи під впливом хвилі,

як не було, а ревнощі - це сказ.

Так стався злочин. Хлопець у могилі.

І от стоїть убивниця пред нас.

Суддя

Страшна, панове, приточилась справа.

Хай стане совість на сторожі права!

Свідок Галя Вишняківна

Що він ходив до тої чарівниці,панове суд, то істина не є.

Вона у нього розум відіймила,але було це не тепер, колись.

Грицько був чесний, не якийсь бабій.Він сам казав, що вже її забуде.

У домі в нас він був уже, як свій.Вже тато наш і на весілля втратились,

а Гриць умер... а Гриця вже нема...

Суддя

В такому разі будемо відверті,- бо тут не до прикрас.

Чого ж тоді він в ніч своєї смерті

таки у неї був, а не у вас?

Батько Галі

Прошу не питайте мою дочку більше.

Суддя

Що скаже нам убивниця на се?

Що знов мовчиш? Мовчи.

Бобренчиха

Я знаю все, так наче там була.

В ту ніч вона сама його до себе,

розпутниця, обманом затягла.

Яка стоїть, немов свята та Божа.

Ото така вже вдача потайна.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі - то чистий сатана.

Якби я вам про неї розказала, 

що говорив про неї хто кому! 

Вона в Полтаві світу зав'язала 

хіба Грицькові тільки одному?!

Суддя

В цих справах поруч - правда і брехня.

- Я, як суддя, вважаю особисто, 

чи це була отрута, чи дання,

а в кожнім разі це було убивство.

Свідок Пушкар

Бо незалежно, що то за пиття 

і що там мовить злість тисячоуста, 

не хто ж, а він звів дівчину з пуття 

І то була любов, а не розпуста.

Бобренчиха

Та вуха ж в'януть на таку олжу! 

Вона сама Грицькові нав'язалась.

 В який би спосіб?

 Зараз розкажу

Суддя

Та ми вас слухали уже, досить!

Капканчик Семен

(приятель Грицька)

- Тут кожен щось говоре. 

Вже той Грицько чутками так обріс. 

Ну, бо кому якого батька горе? 

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.

А хто із нас, як кажуть, без гріха?

Мати Марусі

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс. 

А я скажу: не кожна, ой не кожна! 

Чужа душа - то тихе море сліз. 

Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

І чим же, чим ви будете карати 

моє смутне, зацьковане дитя? 

Чи ж вигадає суд і магістрати 

страшнішу кару, ніж таке життя?!

Ви грамотні. Ви знаєте латину.

За крок до смерті, перед вічним сном,

одного прошу: у мою дитину 

не кидайте словами, як багном!

Свідок Шибилист Яким

Он там сидить та бідна Чураїха. 

Чи на суді була вона коли? 

Проз їхній двір тоді я саме їхав, 

коли Грицька на цвинтар повезли.

Чи рвала мати так на собі коси, 

як задзвонили по його душі? 

Та він же їй як рідний син і досі, 

у них і виріс там на шпориші.

Грицько ж, він міряв не тією міркою. 

В житті шукав дорогу не пряму. 

Він народився під такою зіркою, 

що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того. 

Свідок Пушкар

Панове суд! Я вірю цій людині, 

Свідок Горбань  

А чим довір'я ваше обґрунтоване? 

Ведете суд на хибну колію.

   Суддя

 Панове! 

Тут посланець прибув із Січі.

Вислухаємо його.

Посланець із Січі. 

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. 

І ви її збираєтесь карати?! 

А що, як інший вибрати закон, -

не з боку вбивства, а із боку зради?

Ну, є ж про зраду там які статті? 

Не всяка ж кара має буть незбожна. 

Що ж це виходить? Зрадити в житті 

державу - злочин, а людину - можна?!

Суддя

Знаскока тут не мона. 

Тут, запорожче, треба Соломона.

Посланець із Січі (в кабінет заходить учень з посланням)

Замудрувались ви. 

Тут треба тільки серця й голови.

Свідок Лесько 

Кого в цім ділі шкода, 

так це Івана Іскру. То - козак. 

Таке нещастя хоч кого знеможе. 

Це ж можна тут рішитися ума. 

Любив же він Марусю, не дай Боже! 

Тепер сидить, лиця на нім нема.

Свідок Ящиха Кошова

У мене дома діточки малії. 

Мій муж поліг в боях у Приазов'ї. 

А я прийшла сюди аж з Балаклії, 

хоч я людина вже не при здоров'ю. 

Отож скажу відкрито і вселюдно. 

Буває всяко, доля - не черінь. 

Любов - це, люди, діло неосудне. 

По всі віки. Во вік віків. Амінь.

Суддя

 Вже стільки літ суддюю у Полтаві, 

сказав суддя.  

Чимало бачив справ. 

Сиділи всякі в мене тут на лаві, 

халепи я такої ще не мав.

Хоч тут думки були навпереміну, 

та суд стоїть на вірному сліду. 

Хто має мисль яку-небудь одмінну, 

нехай про це зголоситься суду.

Свідок Пушкар 

Панове судді! Важко розібрати, 

що і до чого, як воно було. 

Нехай простить і та, і друга мати, 

а їхні діти учинили зло.

Грицько зцурався дівчини такої! 

Доп'яв біди, земля йому пером. 

Такої кривди парубок накоїв, 

що не могло це скінчитись добром. 

що світ вже так замішаний на злі, 

що як платити злочином за злочин. 

Суддя

Чотири рази ми отут збирались. 

Достойні свідки питані від нас. 

А як труїла, ще не розібрались. 

І мусим слушний видати наказ.

Вона мовчить, убийниця. Тим паче. 

Це треба теж до справи долучить. 

Бо мати в горі. Вишняківна плаче. 

А ця мовчить. Об чім вона мовчить?

Такого ще не бачила Полтава. 

І суд такого ще не примічав, 

щоб той, кого потягнено до права, 

зневажив право та отак мовчав.

Свідок Іван Іскра

Я, може, божевільним тут здаюся. –

Ми з вами люди різного коша.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.

Коли в похід виходила батава, -

її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.

А ви тепер шукаєте їй кару. 

Вона ж стоїть німа од самоти. 

Людей такого рідкісного дару 

хоч трохи, люди, треба берегти!

Ще тільки вирок - і скінчиться справа. 

1 славний рід скінчиться - Чураї.

А як тоді співатиме Полтава? 

Чи сльози не душитимуть її?

 

Свідок Горбань

         Причому тут пісні? 

Вона ж на суд за інше зовсім ставлена.

 Суддя

Ми, вряд, зіпершись на свідоцтва голі,

в такий-то спосіб справа була рішена, 

що має  бути карана на горлі,

на шибениці, значить, обвісшена.

Всі встати! Суд завершено!

Усне малювання (впізнай головного героя).

Слово вчителя

У першій частині роману маємо можливість виявити два різних світи, представлені героями твору. Сцена суду дає нам можливість виявити протиставлення двох позицій, двох світів, дати повноцінну характеристику всім героям твору (кожен ліцеїст характеризує героя, роль якого виконував у суді, визначає роль свідка по відношенню до Марусі). «Мікрофон власної душі» 

Відеоролик про суд (перегляд відео)

Проблемні запитання

1.Про що думала Маруся Чурай перед стратою?

2. Про які обряди ми дізнаємося зі спогадів Марусі?

3. Визначити проблеми твору.

Вже у першій частині авторка ставить низку загальнолюдських соціальних та філософських проблем і проводить їх через увесь твір (учні визначають проблеми твору.

Проблеми твору

- Добро і зло

- Зрада і кара

- Кохання і сім'я

- Митець і влада

- Людина і суспільство

- Кривда і справедливість.

Захист проектної роботи «Значення пісні в житті Марусі Чурай»

(звучить пісня «Засвистали козаченьки»,ліцеїстка презентує роботу у вигляді книжечки )

Робота в групах (усі учні в класі поділені на три групи).

1. Творча сила.

2. Руйнівна сила. Зрада.

3. Нероздільне кохання.

ТВОРЧА СИЛА

Робота з тлумачним словником

Кохання (із тлумачного словника) — почуття глибокої сер­дечної прихильності до особи іншої статі.

Творчість (із тлумачного словника) — діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей;те, що дає існування чомусь.

Кореспонденти задають запитання. Симулятивна гра

• Чи викликає кохання емоційний підйом? Чи це позитивні емоції? Чи стає людина кращою, покохавши?
• 
  
• Усі свої молоді роки Маруся Чурай палко кохала. Саме тоді вона створила найкращі свої пісні. Чому? Що давало їй наснаги?
• Чи завжди закохана людина відчуває спрагу до самовира¬ження, приплив енергії? Наведіть приклади.
• Чому Маруся Чурай перестала творити? Коли це сталося?
• Маруся роздумувала: чому Гриць змінився? Так що, любов — сліпа сила?

РУЙНІВНА СИЛА. ЗРАДА

Робота з тлумачним словником

Кохання (із тлумачного словника) — почуття глибокої сер­дечної прихильності до особи іншої статі.

Руйнівний (із тлумачного словника) — який руйнує що-не-будь (ламає, розбиває, розвалює, знищує, скасовує, ліквідує, розоряє, порушує цілісність, знищує, припиняє дію, спустошує тощо).

Зрада (із тлумачного словника) — зрадництво (вчинки зрад­ника); порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів.

Кореспонденти задають запитання. «Мікрофон власної душі». Симулятивна гра

• Чи викликає кохання емоційний підйом? Чи завжди це по¬зитивні емоції? Чи може людина стати руйнівником, пере¬живши нещасливе кохання?
• У Марусі Чурай, яка пережила смерть Гриця, пережила свою власну смерть, смерть матері, зневіру в людях тощо, зникло бажання складати пісні. У неї «вмерли пісні».
• Усе це сталося через кохання. Чи справедливо думати, що ко¬хання знищило талант?
• Будь-які емоції прагнуть знайти вихід, вирватися назовні. Якщо кохання може спричиняти негативні емоції, то воно може призводити до руйнації. Чи буває так? Чи завжди бу¬ває так? Як запобігти цьому?
• Самогубство — руйнування себе, руйнування свого життя. Зне¬вірившись у коханні, Маруся Чурай думала про самогубство. Чому? Чи могло бути інакше? Чи вміла Маруся Чурай жити?
• 
  
• Чи можна зробити так, щоб негативні емоції, викликані не¬щасливим коханням, не призводили до руйнації? Як подолати руйнівну силу кохання?
• Як уміння жити може допомогти людині залишитися люди¬ною, якщо вона все ж пережила нещастя в коханні, щоб лю¬дина не руйнувала, а залишалася творцем?
• Що може вважатися зрадою в коханні? Що страшніше: фі­зична зрада чи моральна?
• Чи можна вважати Гриця зрадником? Доведіть, навівши при­клади.
• Як ви гадаєте, чи кохає той, хто зраджує? Чи можна кохати й зра­джувати одночасно? Чи кохав Гриць Марусю? Аргументуйте.
• Маруся Чурай палко кохала Гриця. Але вона не пробачила зради. Ця риса називається етичним максималізмом. Чи пра­вильно вона вчинила? Чи можна було простити коханого, адже він повернувся й молив простити його?
• Чи треба прощати зраду? Чи можна її простити? Як потім жити?
• Як уміння жити впливає на ставлення людини до зради?

НЕРОЗДІЛЕНЕ КОХАННЯ
Робота з тлумачним словником
Кохання (із тлумачного словника) — почуття глибокої сер­дечної прихильності до   особи іншої статі.

Кореспонденти задають запитання. Симулятивна гра

• Що таке нерозділене кохання? Як ви це розумієте?
• Чи було в Марусі та Гриця справжнє кохання? Чи завжди воно було нерозділеним?
• У чому це проявлялося?
• Чи були Гриць і Маруся рівними душами? У чому була їх не­рівність?
• Марусі було страшно: кохала невірного, брехливого, чужого, огидного. Чому вона кохала? Чи буває так сьогодні? Чому?
• Що робити, коли людину спіткало нерозділене кохання? Як жити?
• Чи може вміння жити запобігти виникненню нерозділеного кохання?
• Чи може вміння жити допомогти людині, якщо виникло не­розділене кохання? Яким чином?

IV. Закріплення вивченого учнями матеріалу

Скласти інформаційне ґроно, до образу Марусі та Грицька

Проба пера-сенкан (діти записують свої сенкани) 

Слово вчителя

На попередніх уроках ми з вами уже складали сенкани, сьогодні я пропоную скласти сенкан до образів Марусі, Грицька та Івана. Перша група складає сенкан до образу Марусі, друга – Івана, третя – Грицька. Повторимо алгоритм роботи по створенню сенкана.

• Алгоритм роботи за стратегією “Сенкан”:

1-ший рядок – слово-іменник, який є темою сенкану;

2-гий рядок – два слова-прикметники, які є означеннями теми;

3-тій рядок – три слова – дієслова, які вказують на дієвість, активність, пов'язану з темою;

4-тий рядок - фраза, якою виловлюється розуміння теми, фраза із чотирьох слів;

5-тий рядок – одне слово – іменник-синонім.

Маруся.

Сильна, віддана.

Кохала, страждала, хворіла, померла.

Віддано кохала Григорія Бобренка.

«Прогулянка галереєю ідей» (у вигляді мікрофону)

Дати відповіді на запитання

Завдання для 1 групи 

Чи склалися б стосунки у Марусі і Грицька, якби той не помер?

Завдання для 2 групи

Чи склалися б стосунки у Марусі та Івана, якби Маруся одужала?

Завдання для 3 групи

Як на Вашу думку можна закінчити роман?

Ключове запитання уроку

Маруся Чурай - це історія чи легенда?

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Роман «Маруся Чурай» є одним із тих творів, які через свою мистецьку вартість назавжди залишаються у літературі. Це - твір, невичерпний своїм змістом, багатством поетичних тем, загальнолюдською та національною проблематикою. Багатьом поколінням він відкриватиме образний світ нашої непростої історії, наповнюватиме душі високим патріотичним почуттям, даруватиме насолоду. 

У кожного із вас на столі є аркуш паперу, під цифрою 1 напишіть, що вам сподобалося на уроці, під цифрою 2, що ви очікуєте від наступних уроків української літератури.

Від наступних уроків я очікую від Вас подальшої співпраці, плідної підготовки, а Ви? (на дерево очікувань учні по черзі прикріплюють свої аркуші з враженнями та побажаннями).

Оцінювання-смайлики

Оцінювання ваших знань на уроці буде незвичайним. Ми обрали таємних експертів, які подарують вам смайлики «За творчість», «За зусилля», «За старанність».

VI. Домашнє завдання

1.Визначити композиційні елементи твору.

2. Письмово підготувати характеристику образу Марусі Чурай за самостійно складеним планом.

БАЛАДА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

"ПРИЧИННА"

Урок література в 9 класі

Мета: закріпити знання ліцеїстів про баладу як літературний жанр, проаналізувати й прокоментувати ідейно-художній зміст балади, дослідити поетику тексту та систему образів; розвивати комунікативні й літературні компетентності учнів; розвивати логічне й абстрактне мислення, увагу, спостережливість, грамотно висловлювати власні думки і робити висновки; формувати інтерес до особистості поета, його творчості; виховувати почуття співпереживання, розуміння й шанування загальнолюдських цінностей, плекати любов до рідного краю.

Завдання уроку

Учні мають знати:

•  зміст твору "Причинна";

•  визначення жанру балади;

•  значення образів-символів у розкритті ідейно-художнього змісту твору;

•  роль пейзажів у творі. Учні мають уміти:

•  аналізувати ідейно-художній зміст, пейзажі, образи балади "Причинна";

•  знаходити в тексті художні засоби, коментувати роль ліричних відступів;

•  працювати у групах.

Тип уроку: урок засвоєння знань та розвитку їх на основі вмінь і навичок.

Форма уроку:урок-дослідження. 

Методи, прийоми і форми роботи:бесіда, усні розповіді учнів, робота у групах, блок-схема., кросворд, "Незакінчене речення".

Обладнання: портрет Т.Шевченка, "Кобзар"; опорні матеріали й таблиці для роботи з твором; записи пісні "Реве та стогне Дніпр широкий...", тексти творів, макети дуба та калини, мультимедійна презентація.

"Причинна" - то перше його чаклунство.

"Кобзар" відкривається першим твором

"Реве та стогне Дніпр широкий".

Але це неймовірно - не тільки як початок творчості!

Це взагалі неймовірна магія - світ музики у слові...

Є. Сверстюк

Хід уроку

І. Мотивація і стимулювання навчальної діяльності

Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову».

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить ім. добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно. 

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.    Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).

У ч и т є л ь. Із маленького хлопчика, якого цікавило все на світі, виросла людина з великої літери. І зумів він запалити свічку в душах людей, яка не згасає й досі. Постать нашого національного генія Тараса Шевченка - винятково велична, творчість його -всеосяжна, пророча. Ми не мислимо себе без Шевченка. У його Слові - історія наша, буття й наші мрії. Україна - це Шевченко, Шевченко - це Україна. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу. Уявити себе без Шевченка українцеві все одно, що без неба над головою. Він - вершина нашого родового дерева. 

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

Учитель. "Кобзар" 1840 року відкриває балада "Причинна" - один із найкращих ліро-епічних творів Шевченка. Прочитайте епіграф уроку. Ці слова належать сучасному філософу, літературознавцеві Євгенові Сверстюку. Саме так він сприйняв цей твір, над дослідженням якого ми працюватимемо. Запам'ятайте вислів, щоб, ознайомившись із баладою, порівняти з ним власні враження.

У 30-ті роки панівним в українській літературі був романтизм, що й позначився на перших творах поета-початківця. Ви вже знаєте, що серед усіх жанрів почесне місце належало баладі. Шевченко був добре обізнаний із творами цього жанру, писаними українськими, російськими та польськими авторами. З дитячих років знав багато народних балад. Засвоївши досвід своїх попередників, він пише оригінальні твори, надаючи давньому жанру нових якостей.

Геніальність Т. Шевченка виявилася в тому, що він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свої поетичні твори фольклорною образністю, що вироблялась, відшліфовувалась віками. Тут могутнє авторське начало активно вбирало в себе начало фольклорне, і саме на цій межі змогло відтворитись таке величезне за своєю значимістю явище, як твори Кобзаря.

Словникова робота

Балада -

ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом про виняткову родинно-побутову, соціальну подію, у якому наявні елементи фантастики.

Визначити ознаки балади